07.02.2019р. Святителя Григорія Богослова, сщмч. Володмира, митрополита Киівського і Галицького

вшановлюється памьять першого новомученика ХХ-го століття — митрополита Київського і Галицького Володимира

Володи́мир Священому́ченик (в миру Василій Никифорович Богоявленський, *1 січня1848, Тамбов — †7 лютого1918, Київ) — церковний діяч Російської імперії, педагог. Православний митрополит РПЦ (синодальної) з титулом Київський і Галицький у 1915–1918. Перший новомученик часів російської окупації України 20 століття, розстріляний російськими військами біля стін Києво-Печерської Лаври.

Народився Василь Богоявленський 1 січня 1848 у Росії, у селі Мала Моршка, в Тамбовській губернії, у сім’ї священика. Рано став сиротою.

Після закінчення Тамбовської духовної семінарії навчався у Київській духовній академії (1870).

Бувши єпископом Самарським, під час масштабної епідемії холери і неврожаю, владика Володимир організовує комітет взаємодопомоги, збирає пожертвування постраждалим від холери та голоду, влаштовує безкоштовні їдальні для голодуючих. Він безстрашно відвідує і служить в холерних бараках, на холерних кладовищах і місцях, охоплених епідемією. У численних друкованих відозвах і повчаннях владика Володимир закликає всіх прийти на допомогу тим, хто голодує. За словами сучасників, «голос не замовкав до тих пір, поки не вщухла буря народного лиха».

За той час, поки владика Володимир ніс служіння екзарха Грузії, там було збудовано понад сто храмів і відкрито понад триста церковно-парафіяльних шкіл, серед учнів яких були і мусульмани, і юдеї, і протестанти, і вірмени, і старообрядці, і діти сектантів.

У 1898 високопреосвященний Володимир поставлений митрополитом Московським і Коломенським, священно архімандритом Троїце-Сергієвої лаври.

Тут святитель продовжив свою просвітницьку діяльність. В його єпархіальному будинку проводилися лекції, читання, бесіди, діяла бібліотека з читальним залом для всіх охочих, також він розпочав боротьбу з народним пияцтвом, особисто беручи участь у проповіді християнства серед робітників.

В 1912 році митрополита Володимира перевели в Петербург.

В 1915-му приїхав до України, де посів кафедру Київських митрополитів під контролем Синоду Російської імперії.

Під час першої радянсько-української війни Київ було захоплено військами Ради народних комісарів РРФСР та їх прибічниками із так званої Української Народної Республіки Рад. У місті почався червоний терор, що супроводжувався грабунками та розстрілами «класових ворогів».[1]

25 січня, а за новим стилем 7 лютого, 1918 озброєні погромники ввірвалися в покої митрополита Володимира і після знущань над ним вивели за стіни Лаври і розстріляли. Перед смертю архіпастир звершив молитву, благословив своїх убивць і нібито сказав: «Господь вас хай простить».

Знайдене братією його тіло було спотворене великою кількістю колотих та вогнепальних ран.

Акт медичного огляду тіла убитого митрополита засвідчує, що архіпастиря-мученика розстрілювали розривними кулями і кололи холодною зброєю. Гетьман Скоропадський встановив на місці розстрілу пам’ятник святителю, який був зруйнований, коли місто знову захопили більшовики.

Поховали митрополита Володимимира в Хрестовоздвиженському храмі, що на території Ближніх печер Києво-Печерської лаври. А в лику святих архіпастиря-сповідника було прославлено влітку 1992 року.

У тому ж році було відкрито для вшанування і його чесні мощі, які зараз почивають в Благовіщенському храмі Дальніх печер[2], поряд з мощами святителя Павла Конюшкевича.

З посиланням: https://uk.wikipedia.org

святитель Григорий Богослов (325/30–389/90) Дни памяти: 25 января (7 февраля) , 30 января (12 февраля) (Собор трех святителей)

святитель Григорий Богослов

Первые шаги на пути христианского делания

Святитель Григорий Богослов родился в юго-западной области Каппадокии, в Арианзе (недалеко от города Назианза), приблизительно около 330 года.

Происходил он в прямом смысле этого слова из семьи святых: отец – Григорий, епископ Назианзский, мать Нонна, брат Кесарий и сестра Горгония – все они после своей кончины были канонизированы.

Его родной отец, Григорий старший, в свое время он принадлежал к сторонникам культа, поклонявшихся Богу как Высочайшему, но при этом исповедовавших веру, состоящую из смеси положений христианства, иудейства и персидских учений. Ко Христу он обратился по молитвам супруги, Нонны, глубоко верующей, ревностной христианки. Под её благотворным влиянием он принял Крещение. Вскоре его посвятили во священника, а впоследствии возвели на епископскую кафедру в Назианзе.

Ещё до появления на свет Григория младшего, будущего святителя Григория Богослова, Нонна усердно молилась Богу о даровании ей сына и обязалась, что в случае, если её молитва будет исполнена, она посвятит дитя Богу. Сын был дарован, обещание исполнено.

С детских лет Григорий младший воспитывался в любви к Богу и ближним. Первоначальное образование, в том числе в области основ Православного вероучения, он приобрёл в родительском доме. Благодаря влиянию матери он ещё с юности определился, что будет вести безбрачную, богоугодную жизнь.

По мере взросления, он проходил обучение в лучших для той поры школах: в Кесарии Каппадокийской, в Кесарии Палестинской, в Александрии, в Афинах. Обучение обходилось недешево, но материальное состояние родителей это позволяло.

В Кесарии Каппадокийской Григорий познакомился с будущим вселенским учителем, святителем Василием Великим. Затем их знакомство продолжилось во время учёбы в Афинах и переросло в крепкую дружбу.

Возвратившись из Афин (приблизительно в 358 году), Григорий принял Крещение, после чего предался аскетической жизни: проводил жизнь в постах, молитве, богомыслии и созерцании. В этот период он посещал Понт, ища встреч и совместных подвигов со своим другом и единомышленником Василием. Одним из плодов их творческого сотрудничества стало произведение «Филокалия», включавшее мысли и выдержки из сочинений знаменитого церковного учителя Оригена.

Около 360 года Григорий старший, отец Григория Богослова, не вполне понимая тонкости распространившегося к тому времени арианского лжеучения, подписал арианский символ, чем вызвал негодование православных, представителей его паствы. Многие готовы были отойти от своего епископа. В тот момент Григорий младший сумел разъяснить отцу его ошибку и показать несоответствие подписанного Символа Никейскому. В результате Григорий старший признал заблуждение публично и порядок среди его паствы был восстановлен.

Последний период земной жизни

Некоторое время спустя Григорий Богослов прибыл в Назианз, возглавил там местную паству и руководил ею вплоть до момента, когда на кафедру Назианза взошёл епископ Евлавий. Произошло это в 383 году.

После сего святитель переселился на малую родину, в Арианз, где предался молитвенному созерцанию и писательской деятельности.

В 389 году он мирно почил о Господе.

За святость и праведность жизни, яркое, безукоризненное изложение в своих сочинениях учения о Пресвятой Троице и Лице Господа Иисуса Христа Вселенская Православная Церковь почтила его исключительным по значению именем – Богослов. С этим именем в Историю Церкви вошли всего три святых; помимо свт. Григория – апостол Иоанн Богослов и Симеон Новый Богослов. 

Творческое наследие

Святитель Григорий Богослов оставил после себя богатое литературное наследие, состоящее из 245 писем, 507 стихотворений (написанных подчас в подражании Гомеру в формах гекзаметров, пентаметров, триметров) и 45 «Слов».

Тропарь святителю Григорию Богослову, глас 1

Пастырская свирель Богословия твоего / риторов победи трубы, / якоже бо глубины духа изыскавшу, / и доброты вещания приложишася тебе. / Но моли Христа Бога, отче Григорие, // спастися душам нашим.

Кондак святителю Григорию Богослову, глас 3

Богословным языком твоим сплетения риторская разрушивый, славне, / православия одеждею, свыше истканною, Церковь украсил еси, / юже и носящи, с нами зовет, твоими чады: радуйся, отче, // Богословия уме крайнейший.

Тропарь трем святителям (Василию Великому, Григорию Богослову, Иоанну Златоусту), глас 4

Кондак трем святителям (Василию Великому, Григорию Богослову, Иоанну Златоусту), глас 2 

З посиланням : https://azbyka.ru

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *