Друга неділя після П’ятидесятниці – покликання апостолів (Мт 4:18 – 23).

Айдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: 19. «Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей.» 20. І ті негайно кинули сіті й пішли за ним. 21. Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. 22. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним. 23. І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі.

Щоб зрозуміти духовну логіку цього недільного читання, слід поглянути на нього в контексті читань Літургійного року – зокрема текстів двох попередніх неділь: П’ятидесятниці та неділі Всіх Святих.

В празник П’ятидесятниці церква читає Євангеліє про нове життя, яке Господь хоче подарувати кожній людині. Уривок з Євангелія від Йоана (7:37-52) дуже конкретно вказує на спосіб як це має  відбутися – вживаючи символіку води, котра дає абсолютно нову якість життя, Ісус говорить про Св. Духа: кожен, хто повірив в Ісуса (довірив Йому своє життя), отримує обіцянку, що в ньому буде мешкати Дух, – особистісна та оновлююча присутність Бога. Книга Діянь апостолів, засвідчує, що на п’ятдесятий день після Воскресіння Ісуса ця обіцянка сповнилася і на апостолів зійшов Св. Дух (пор. Дії 2:1-11), який  цілковито перемінив їх життя – з переляканих та розгублених людей вони перетворилися на енергійних та відважних свідків (див. цілу книгу Діянь).

В першу неділя після П’ятидесятниці згадуємо всіх святих – тобто тих осіб, які впродовж історії Церкви прийнявши благодать Св. Духа, були завжди готові свідчити Христа (пор. Мт 10:32-33), навіть якщо це вимагало ставити Бога понад усе (пор. Мт 10:37-38) та долати найрізноманітніші перешкоди та спокуси  (пор. Мт 19:27-30). Читання з Апостола цієї неділі (Рм 2:10-16) каже, що все це стало можливим завдяки одній дуже важливій рисі, якою можна охарактеризувати поведінку учнів Ісуса в усіх часи – вірі, – котра в біблійній мові означає радикальне довір’я свого життя Христові (пор. Євр 11:38-12:2).

Друга неділя після П’ятидесятниці пригадуючи нам покликання апостолів, каже, що Господь ще не завершив Своє діло нового творіння (пор. 2 Кор 5:17). Подібно як колись звичайним рибалкам – “Симонові, що звався Петром, та Андрієві, –  його братові, а також Яковові, синові Заведея, та Йоанові,-  його братові (пор. Мт 4:18,21)” – Ісус сьогодні каже до мене і до тебе:”Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей”. Сьогодні, як і тоді, серед численних викликів та небезпек, цей заклик виглядає надто радикальним та шокуючим. Проте тоді, коли до Ісуса “приносили всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданням, біснуватих, сновид, розслаблених, і він оздоровлював їх” (Мт 4: 24). Сьогодні таких людей навколо не менше, й Ісус сподівається, що коли ми відповімо на Його заклик, Він зможе дати нам силу Свого Духа та радість буття новим творінням, щоб уже через нас – таких простих і слабких, – як ці рибалки, – переображувати навколишній світ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *