Іконошанування

7Іконошанування – це догмат Православної церкви, встановлений на Сьомому Вселенському соборі, а також і сама практика шанування ікон. Згідно з цим догматом «честь, що віддається образу, переходить до Первообразного, і той, хто вклоняється іконі, вклоняється зображеному на ній»

Вселенський собор проходив під керівництвом патріарха Константинопольського Тарасія.

…подібно до зображення Чесного і Животворящого Хреста ставити у святих Божих церквах, на священних сосудах та одежах, на стінах та дошках, в будівлях та на дорогах чесні та святі ікони, написані фарбами і зроблені з дрібних камінців або з іншого придатного для цього матеріалу: ікони Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Непорочної Владичиці нашої святої Богородиці, ікони чесних ангелів, всіх святих і преподобних. Оскільки через зображення на іконах вони видимі для нас, то ті, хто на них дивляться, спонукаються згадувати та любити першообрази — тих, хто зображується на іконах; та до вшановувати їх лобизанням (цілуванням) i благоговійним вклонінням. Не істинним, як ми віруємо, богопоклонінням, яке належить лише єдиному божескому єству, але почитанням першообразу того зображення, яке ми бачимо на іконі. Зображенню Чесного і Животворящого Хреста, Святому євангелію та іншим святиням шанування воздається кадінням фіміаму та поставленням свічок, що є стародавнім Церковним благочестивим звичаєм. Бо шана, яка надається образу, переходить на першообраз, i той, хто вклоняється іконі, той по суті вклоняється особі, на ній зображеній. (Догмат трьохсот шістдесяти семи святих отець сьомого Вселенського Собору, Нікейського (787 р.))

В наші часи ікона є невід’ємною частиною духовного життя християнина.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *