Почаївська ікона Божої Матері

    Почаївська ікона Божої Матері належить до числа найбільш шанованих святинь Православної Церкви. Вона відома усьому слов’янському світові: її шанують в Україні, в Боснії, Сербії, Болгарії та інших місцях.Поряд з православними на поклоніння чудотворному образу Пресвятої Богородиці приходять і християни інших віросповідань. У Почаївській Лаврі, древньому оплоті Православ’я, чудотворна ікона перебуває близько 400 років. Чудеса, що виникають від святої ікони, численні і засвідчені в монастирських книгах записами віруючих, що з молитвою зверталися про позбавлення від невиліковних недуг, звільнення від полону і напоумлення грішників.

    Святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері 5 серпня було встановлено в пам’ять позбавлення Успенської Почаївської Лаври від турецької облоги 2-5 серпня 1675 року.

    Влітку 1675 року під час Збаразької війни з турками, за царювання польського короля Яна Собеського (1674-1696), полки, що складалися з татар, під проводом хана Нурредина, через Вишнивець підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін. Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам’яних будівель обителі, не уявляла ніякого захисту для тих хто там перебував. Ігумен Йосип Добромирський переконав братію і мирян звернутися до небесних захисників: Пресвятої Богородиці і преподобного Іова Почаївського (пам’ять 10 листопада). Ченці і миряни ретельно молилися, припадаючи до чудотворного образу Божої Матері і до раки з мощами преподобного Іова. Вранці 5  серпня зі сходом сонця татари штурмували обитель, ігумен же велів співати акафіст до Божої Матері. З першими словами “Непереможній Воєводі” над храмом раптово з’явилася Сама Пречиста Богородиця, “омофор біло блискучий розпускаючи”, з небесними ангелами, що тримають оголені мечі. Преподобний Іов знаходився біля Божої Матері, кланяючись Їй і молячись про захист обителі. Татари взяли небесне воїнство за примару, в сум’ятті стали стріляти в Пресвяту Богородицю і преподобного Іова, але стріли поверталися назад і ранили тих, хто їх пускав. Жах охопив ворога. У панічній втечі, не розбираючи своїх, вони вбивали один одного. Захисники монастиря кинулися в погоню і захопили багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли християнську віру і залишилися в обителі назавжди.

    У 1721 року Почаїв був зайнятий уніатами. Однак і в цей важкий для Лаври час монастирський літопис зафіксував 539 чудотворень від прославленої православної святині. Під час панування уніатів, у другій половині ХVIII століття, наприклад, граф-уніат Микола Потоцький став благодійником Почаївської Лаври по чудесній обставині. Звинувативши свого кучера в тому, що оскаженілі коні перевернули коляску, граф дістав пістолет, щоб убити його. Кучер, звернувшись до Почаївської гори, підняв руки вгору і вигукнув: “Матір Божа, явлена ​​в іконі Почаївській, врятуй мене!” Потоцький кілька разів намагався вистрілити з пістолета, який ніколи йому не зраджував, але зброю робила осічку. Кучер залишився живий. Потоцький негайно відправився до чудотворної ікони і вирішив себе і все своє майно присвятити на улаштування обителі. На його кошти побудовано Успенський собор і братський корпус.

    Повернення Почаєва в лоно Православ’я в 1832 році було ознаменовано чудесним зціленням сліпої дівчинки Анни Акімчуковой, що прийшла на поклоніння святиням з сімдесятирічною бабусею за 200 верст з Кременець-Подільського. На згадку цих подій архієпископ Волинський священноархимандрит Лаври Інокентій (1832-1840) встановив щотижневе, по суботах, читання соборного акафісту перед чудотворною іконою. Під час управління Лаврою священноархимандритом Агафангелом, архієпископом Волинським (1866-1876) був влаштований особливий боковий вівтар на хорах Свято-Троїцької церкви в пам’ять перемоги над татарами, освячений 5 серпня 1875 року.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *