Про перший член Символу віри

  1. Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

Вірувати в Бога значить бути твердо переконаним у тому, що Бог є (існує), промишляє (турбується) про нас, і всім серцем приймати Його Божественне Одкровення, тобто усе, що Він відкрив про Себе і про спасіння людей втіленим Сином Божим, Господом нашим Ісусом Христом.

Але щоб віра наша була живою і дійсною, необхідно сповідувати(визнавати) її.

Сповідувати віру означає відкрито виявляти внутрішню віру в Бога словами і добрими ділами так, щоб ніякі небезпеки, гоніння, страждання і сама смерть не могли примусити нас зректися віри в істинного Бога. Тільки при такому твердому віровизнанні ми можемо спасти свою душу. «Серцем вірують для праведності, а устами сповідують для спасіння» (Рим. 10, 10), — каже апостол Павло.

Прикладом твердого і мужнього сповідування віри служать святі мученики. Вони мали таку віру в Бога і були натхненні такою любов’ю до Господа Ісуса Христа, що заради Його імені відмовилися від усіх вигод земного життя, піддавалися гонінням і найстрашнішим тортурам, які тільки могла вигадати зла винахідливість людини.

Слова Символу віри: «в єдиного Бога» вказують на єдиність істинного Бога. Бог є один і немає іншого, крім Нього (Див.: Вих. 44, 6; Вих. 20, 2-3; Втор. 6, 4; Ін 17, 3; 1 Кор. 8, 4-6). Про це згадано для того, щоб відкинути язичницьке вчення про багатобожжя.

Бог є Істота вища, надсвітова, надприродна. Знати істоту Божу неможливо. Вона вища від усякого пізнання не тільки людей, але й навіть ангелів. Та з одкровення Божого, з ясних свідоцтв Святого Писання ми можемо мати поняття про істоту та основні властивості Божі: Бог є Дух (Див.: Ін 4, 24)живий (Див.: Єр. 10, 10; 1 Фес. 1, 9)самобутній, тобто ні від кого не залежний, а який має життя в Самому Собі — Сущий (Див.: Вих. 3, 14: 1 Ін 2, 13)вічний (Див.: Пс. 89, 3; Вих. 40, 28; Рим. 14, 25)незмінюваний (Див.: Як. 1, 17; Мал. 3, 6; Пс. 101, 28),всюдисущий (Див.: Пс. 138, 7-12; Діян. 17, 27)усевідаючий(Див.: 1 Ін 3, 29; Євр. 4, 13)всемогутній (Див.: Буш. 17, 1; Лк 1, 37; Пс. 32, 9),всеблагий (Див.: Мф 19, 17; Пс. 24, 8)премудрий (Див.: Пс. 103, 24; Рим. 14, 26; 1 Тим. 1, 17)всеправедний (Див.: Пс. 7, 12; Пс. 10, 7; 2 Рим. 6, 11)усевдоволений (Див.: Діян. 17, 25)всеблаженний (Див.: 1 Тим. 6, 25).

Духовності істоти Божої не суперечать ті місця Святого Письма, в яких приписуються Богу тілесні члени. Цими висловами духовні письменники символічно, більш зрозуміло говорили про властивості Божі: так очі й вуха означають всевідання Боже тощо.

Бог єдиний, але не одинокий, тому що Бог єдиний за своєю природою, але троїчний у Лицях: Отець, Син і Дух Святий — Тройця Єдиносущна і нероздільна. Єдність Трьох, безмежно люблячих один одного лиць: Бог є любов (Див.: 1 Ін 4, 16).

Взаємовідносини між Лицями Пресвятої Тройці полягають у тому, що Бог Отець не народжується і не походить від іншого Лиця; Син Божий предвічно народжується від Бога Отця; а Дух Святий предвічно походить від Бога Отця. Усі три лиця Пресвятої Тройці, за природою і властивостями, цілком рівні між Собою. Як Бог Отець є істинний Бог, так і Бог Син є істинний Бог, так і Бог Дух Святий є істинний Бог, але всі три Лиця є єдине Божество — єдиний Бог.

Єдиносущність Бога в трьох Лицях — таємниця, якої наш розум не може осягнути, але ми віруємо за свідченням Божественного Одкровення. Таємницю Святої Тройці відкрив нам Сам Господь Ісус Христос, посилаючи апостолів на проповідь; Він сказав: «Ідіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мф 28, 19). Апостол і євангеліст Іоан також ясно свідчить не тільки про троїчність Божественних Лиць, але й про їх єдиносущність. «Троє свідчать на небі (про Божественність Сина Божого): Отець, Слово і Святий Дух; і ці троє — єдине» (1 Ін. 5, 7). Апостол Павло, звертаючись до коринфських християн, каже: «Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами» (2 Кор. 13, 13).

Для пояснення цієї великої таємниці ми вкажемо на світ, який, будучи творінням Божим, свідчить нам і про незбагненну таємницю троїчної єдності Творця. Печать цієї таємниці лежить глибоко у природі усіх створених речей. Троїчна єдність, як основна думка, проведена в усіх творіннях премудрості Творця в Тройці славимого. Наприклад: мова у всіх народів землі має три особи: Я (ми), ти (ви), він (вона, воно); час має минуле, теперішнє і майбутнє; стани матерії: твердий, рідкий і газоподібний; уся різноманітність барв у світі складається з трьох основних кольорів: червоного, синього і жовтого; людина виявляє себе через: думку, слово та дію; дія, у свою чергу, має: початок, середину і кінець; сама людина є триєдиність — тіла, душі і духу; у спасінні нашої душі виявляються три християнські чесноти: віра, надія й любов.

Ми можемо частково зрозуміти таємницю Святої Тройці тільки серцем — любов’ю, перебуваючи в св. соборній Церкві Христовій, тобто живучи у любові.

Ми називаємо Бога Вседержителем, тому що Він, як Цар Небесний, всім управляє і все тримає в Своїй силі та владі.

Ще ми називаємо Бога Творцем неба і землі, тому що все, що існує (як у видимому, фізичному, світі, так і в невидимому, духовному), тобто весь неозорий всесвіт створений Богом у Святій Тройці, і все сотворив Бог Отець Словом, тобто Єдинородним Сином Своїм, при діянні Духа Святого.

До невидимого, або духовного, світу належать ангели — духи, істоти безтілесні (тому невидимі) і безсмертні, обдаровані розумом, волею і могутністю, а також душа кожної людини.

Слово «ангел» — грецьке і означає українською мовою «вісник», тому що Бог посилає ангелів сповіщати людям Свою волю. Кожен християнин має свого ангела-охоронителя, який невидимо допомагає йому в ділі спасіння й охороняє його від злих дій духа лукавого, злого, названого дияволом (наклепником) і сатаною, тобто противником Божим. Злі духи теж були створені добрими і вільними, однак вони загордували, відпали від Бога і стали неправдивими та злими. З тих пір вони ненавидять усе добре і наводять людину на гріх, щоб згубити її. Від гріха усі люди вмирають своїм тілом, і вмерли б і більш страшною — другою смертю, смертю духовною, коли душа, віддавшись гріху, гине у відчуженні від Бога, якби людей не спас від цієї вічної загибелі втілений Син Божий.

У наступних шести членах Символу віри, починаючи з 2-го члена і закінчуючи 7-м, викладається вчення про Друге Лице Святої Тройці — про Сина Божого, Господа Ісуса Христа, Спасителя нашого.

 

Із книги «Закон Божий»

протоієрея Серафима Слобідського

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *