Святі мучениці Віра, Надія і Любов та їх мати Софія.

Святі мучениці Віра, Надія і Любов народилися в Італії. Їхня мати, свята Софія, була благочестивою вдовою-християнкою. Назвавши своїх дочок іменами трьох християнських чеснот, Софія виховувала їх в любові до Господа Ісуса Христа.
Свята Софія і дочки її не приховували своєї віри в Христа і відкрито сповідували її перед усіма. Намісник Антіох доніс про це імператорові Адріану (117 – 138), і той велів привести їх до Риму. Розуміючи, навіщо їх ведуть до імператора, святі діви гаряче молилися Господу Ісусу Христу, просячи, щоб Він послав їм сили не злякатися майбутніх мук і смерті. Коли ж святі діви з матір’ю стали перед імператором, всі присутні здивувалися їхньому спокою: здавалося, що вони були покликані на світле торжество, а не на катування. Закликаючи по черзі сестер, Адріан переконував їх принести жертву богині Артеміді. Юні діви (Вірі було 12, Надії – 10 і Любові – 9 років) залишалися непохитними. Тоді імператор наказав жорстоко мучити їх: святих дівиць палили на залізній решітці, кидали в розпечену піч і в казан з киплячою смолою, але Господь Своєю Невидимою Силою зберігав їх. Молодшу, Любов, прив’язали до колеса і били палицями, поки тіло її не перетворилося в суцільну криваву рану. Переносячи небачені муки, святі діви прославляли свого Небесного Жениха і залишалися непохитними у вірі. Святу Софію піддали іншому, важкому катуванню: матір була змушена дивитися на страждання своїх дочок. Але вона проявила незвичайну мужність і весь час переконувала дівиць терпіти муки в Ім’я Небесного Нареченого. Всі три дівиці з радістю зустрічали свою мученицьку кончину. Вони були обезголовлені.
Щоб продовжити душевні страждання святої Софії, імператор дозволив їй взяти тіла дочок. Софія поклала останки їх у ковчег і відвезла з почестями на колісниці за місто й поховала на високому місці. Три дні свята Софія, не відходячи, сиділа біля могили дочок і, нарешті, віддала там свою душу Господу. Віруючі поховали тіло її на тому ж місці. Мощі святих мучениць з 777 року покояться в Ельзасі, в церкві Ешо.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *